7 реальних сценаріїв, у яких приватні мережі випереджають за ефективністю Інтернет

Публічний Інтернет — це зручна річ; він доступний за ціною та дозволяє виконувати безліч завдань, що залежать від Інтернету. Однак у міру зростання та розвитку бізнесу публічний Інтернет починає виявляти свої недоліки, такі як непередбачувана затримка, недостатній рівень безпеки та нестабільна продуктивність.

Приватне підключення — це завжди варіант, який є напрочуд доступним за ціною та ефективним. У цій статті ми розглянемо сім реальних сценаріїв, у яких приватне підключення перевершує публічний Інтернет.

1. Створення відмовостійких фізичних зон доступності

Концепція сучасної інфраструктури базується на зонах доступності — фізичних локаціях, покликаних усувати локальні збої.

Проблеми із зонами доступності виникають тоді, коли мережа не може забезпечити стабільність. Коли зони з’єднані через публічний Інтернет, це супроводжується збоями на вхідному каналі, точками перевантаження та неефективністю маршрутизації. Мережа з такими характеристиками не завжди може впоратися навіть із звичайним трафіком, не кажучи вже про пікові навантаження.

Приватне підключення використовує виділені оптоволоконні лінії, приватні канали Ethernet та послуги на основі довжин хвиль для забезпечення стабільної роботи. Для таких галузей, як фінанси, охорона здоров’я та виробництво, де простої призводять до фінансових втрат і ризиків для безпеки, відмовостійкість мережі є обов’язковою вимогою.

2. Приватний обмін даними з партнерами екосистеми

Багато компаній покладаються на співпрацю в питаннях логістики, платежів та виробництва. Обмін даними з цими партнерами через публічний Інтернет є доступним, однак ненадійним з точки зору безпеки даних.

Приватне підключення базується на принципово іншій моделі. Замість того, щоб відкривати API та сервіси для публічного Інтернету, приватне підключення дозволяє встановлювати прямі мережеві шляхи до середовищ компаній-партнерів, оминаючи публічні канали.

Ця функція є критично важливою в усталених регульованих середовищах. Наприклад, лікарні обмінюються медичними даними з лабораторіями, а виробники — виробничими даними з партнерами по ланцюгу постачання. Приватні канали зв’язку зменшують ризик витоку даних і забезпечують необхідну продуктивність для співпраці в режимі реального часу.

3. З’єднання двох або більше центрів обробки даних

Багато організацій мають кілька центрів обробки даних з міркувань мінімізації затримки та забезпечення надмірності. У таких умовах мережа, що з’єднує центри обробки даних, стає основою їхньої експлуатаційної надійності.

Звичайно, центри обробки даних можна з’єднати через публічні канали, але вони не призначені для підтримки великих обсягів трафіку, характерних для таких центрів.

Завдяки приватному підключенню пропускна здатність стає стабільною та передбачуваною.

4. Розширення магістралі MPLS

Багато підприємств досі використовують MPLS як основну мережу, оскільки вона забезпечує низьку затримку та високу надійність. Однак це досягається за рахунок відмови від простого та доступного масштабування. Тому багато компаній використовують MPLS для критично важливих об’єктів, тоді як менш важливий трафік маршрутизується через публічні канали за допомогою SD-WAN.

У таких випадках приватне підключення може стати надійним проміжним шаром в архітектурі: замість того, щоб задовольнятися MPLS та нестабільним інтернетом, організації можуть використовувати приватні канали між хабами, тоді як периферійні об’єкти можуть використовувати дешевші мережеві канали. Завдяки такій конфігурації MPLS застосовується на пріоритетних об’єктах і масштабується разом із гнучкістю програмно-керованої маршрутизації.

5. Впровадження мережевих агрегаційних хабів

Коли інфраструктура починає розширюватися, організація мереж «точка-точка» стає дуже складною через необхідність співпраці з численними партнерами та сервісами.

Мережеві агрегаційні хаби можуть вирішити цю проблему шляхом централізації підключень за допомогою стратегічно розміщених спільних точок. Використання цих хабів дозволяє організаціям розширювати приватні з’єднання з хмарними середовищами, партнерами та постачальниками послуг. Необхідні налаштування можна застосувати на рівні хабу, замість того щоб повторювати їх усюди.

Така конфігурація значно спрощує експлуатацію, роблячи усунення несправностей легшим і простішим. Крім того, це дозволяє віртуально розподіляти пропускну здатність між кількома пунктами призначення.

6. Покращення мультихмарного підключення

Мультихмарна інфраструктура є стандартом для багатьох компаній, які розподіляють свої робочі навантаження між AWS, Azure, Google Cloud та приватними платформами. Саме так вони досягають зниження операційних витрат та розширення регіонального охоплення.

Через публічний Інтернет мультихмарна інфраструктура не працює належним чином, що призводить до нестабільної продуктивності, значної затримки та слабкої безпеки для користувачів.

Приватне хмарне з’єднання може забезпечити необхідну стабільність, дозволяючи різним хмарним середовищам стати розширеннями однієї приватної мережі. Дані можуть переміщуватися безпосередньо між провайдерами, а система — досягати повної синхронізації. Це може мати вирішальне значення для мікросервісів, аналітичних платформ та ресурсоємних робочих навантажень.

7. Оптимізація витрат на хмарні послуги

На перший погляд приватне підключення може здаватися додатковими витратами. Однак, якщо глибше розглянути структуру хмарних середовищ, ми побачимо, що це не так.

Трафік у публічному Інтернеті обходиться дорожче, коли потрібно масштабуватися, а майже кожній організації рано чи пізно доводиться це робити. Непередбачувані піки трафіку та додаткові збори, типові для публічного підключення, непомітно збільшують витрати.

Приватне підключення надає користувачам набагато більший контроль над своїми витратами. Оскільки трафік маршрутизується через налагоджені та прозорі канали, передача даних стає більш передбачуваною, а робочі навантаження можна чіткіше розподіляти; багато організацій вважають приватне підключення більш економічно вигідним у довгостроковій перспективі.