Web 2.0 і Web 3.0: чому про них усі говорять і які відмінності

Звичайний пересічний користувач поступово перетворюється із суб'єкта на об'єкт. Саме тому поширюється думка, що Web 2.0 застарів, і що людству необхідний Web 3.0. У цій статті ми розберемо, що є перше і друге, а також розповімо, чому перехід на третю версію Інтернету неминучий.

Зародження технології Web 1.0

Об'єктивно кажучи, на зорі існування Інтернету поняття Web 1.0 не існувало – цей ретронім виник уже в 2000-х роках, коли розвиток інтернет-технологій уможливив перехід до Web 2.0. Та й сам цей перехід був не миттєвим, а поступовим, тож така класифікація досить умовна.

Проте можна виокремити низку відмінних рис, що характеризують стан і особливості Інтернету в період з 1991 по 2004 рр:

1. Сервери отримували вміст не з баз даних, як це реалізовано зараз, а з файлових систем безпосередньо. З цієї причини щоразу, коли на сайті з'являвся якийсь новий пункт, усі сторінки доводилося правити в ручному режимі.
2. Низька поширеність гіпертекстової розмітки. Більша частина контенту в Мережі була представлена текстом.
3. Сторінки були статичними, їх міг редагувати тільки власник сайту. Подібність інтерактивності при цьому формувалася за допомогою гостьових книг, чатів і форумів.
4. Під час оформлення сторінок сайту стилі CSS практично не використовувалися, через що візуально сайти відчувалися досить бідними. Та й застосування CSS у ті роки було дуже проблематичним через низьку швидкість інтернет-з'єднання й обмежену потужність самих комп'ютерів.
5. Найпоширеніший динамічний контент на сайтах тих часів – GIF-анімації, і навіть вони зустрічалися не так щоб часто.

По суті, сайти можна було тільки читати. Жодної вам автоматизації, нікчемна інтерактивність, відсутність можливості якимось чином впливати на контент з боку користувачів, а також вельми примітивний дизайн. Ось і все, що можна сказати про Web 1.0 – це була епоха сплеш-сторінок із примітивною функціональністю і неохайним дизайном. 

Розвиток Web 2.0

Усе змінилося 2005 року, коли американець Тім О'Райлі опублікував історичну статтю "What Is Web 2.0", у якій окреслив фундаментальні принципи Мереж нового покоління. Історія Web 2.0 починається з 2004 року і триває досі.

З переходом на Веб 2.0 відбулася інформаційна децентралізація – розвитком одного сайту може займатися ціла спільнота. Якщо правила майданчика та його движок дозволяють, то люди можуть створювати цілі сторінки, писати величезні лонгріди, заливати відео тощо. Соціальні мережі, вікіпроєкти та відеохостинги, що набули розвитку з переходом на Web 2.0 – яскраві тому приклади.

Виділимо ключові особливості епохи Web 2.0:

1. Повсюдна авторизація. Майже кожен сайт пропонує можливість створення акаунта для отримання певних преференцій. З одного боку, це зручно, бо з безіменного аноніма ви перетворюєтеся на цілком конкретну людину зі своїм ім'ям і репутацією. З іншого – такий підхід і призвів у підсумку до того, що великі корпорації і самі держави можуть безперешкодно збирати дані про користувачів. Їхнє місце розташування, стать, вік, інтереси, захоплення – та взагалі все. 
2. Динамічні сайти. Тепер сайти складаються з динамічних сторінок – це шаблони, різноманітний контент, скрипти та інше. Усе це зберігається на серверах у вигляді окремих ресурсів, а під час отримання запиту від користувача автоматично формується у вигляді сторінки. Генерація вмісту при цьому може відбуватися на стороні сервера або на стороні клієнта.
3. Соціалізація та персоналізація. У тих же соціальних мережах користувачі отримали можливість індивідуально оформляти свої сторінки. Змінювати фон, додавати відео, прикріплювати якийсь текст. Згадайте, як швидко став популярний "ВКонтакті" у 2006 році. Усього за 3 роки з моменту заснування кількість користувачів сягнула божевільної на ті часи позначки в 13 мільйонів осіб. Схожа ситуація була і закордоном із соціальними мережами LinkedIn, MySpace і Facebook.
4. Інтернет став швидшим, що дало змогу наповнювати сайти різним об'ємним контентом – від простих анімацій і зображень у високій роздільній здатності до багатогодинних відеороликів.
5. Повсюдна адаптивність – нині практично всі сайти зроблені так, щоб вони коректно відображалися на будь-яких пристроях, від персональних комп'ютерів і ноутбуків до смартфонів і планшетів. В епоху Web 1.0 про подібне можна було тільки мріяти.

З переходом на Web 2.0 люди стали не просто спостерігачами, а повноцінними співучасниками розвитку Мережі. Користувачі можуть брати участь у створенні контенту, та й загалом сайти стали набагато інформативнішими та презентабельнішими.

Побічний ефект – законодавцями трендів та ініціаторами всіх масштабних змін стали корпорації, що володіють найбільшими платформами. Twitter, YouTube, Twitch, Facebook – всі ці та багато інших платформ здобули величезну популярність завдяки простим інтернет-користувачам. І всі вони в підсумку стали ініціаторами певних змін щодо свободи поширення інформації та цензури.

По суті, користувачів стали "продавати" рекламодавцям, а розвиток Web 2.0 зрештою привів нас в епоху таргетованої реклами та відсутності будь-якої приватності. Користувачі втратили контроль над власними даними, а великі корпорації можуть цензурувати абсолютно будь-який контент, який вважатимуть неприйнятним з політичних, релігійних або будь-яких інших причин.

Еволюція інтернету завдяки технології Web 3.0

Web 3.0 – це концепція, реалізація якої призведе до повної децентралізації Інтернету. Це те, що разом розв'яже всі проблеми, що накопичилися за ці роки, й усуне будь-які обмеження та бар'єри, встановлені корпораціями, народженими та вигодуваними багатомільярдною інтернет-спільнотою.

Концепцію Web 3.0 описав керівник американської компанії Netscape Джейсон Калаканіс. Його розуміння базується на тому, що в майбутньому буде впроваджено метамову, що описує зміст сайтів для організації автоматичного обміну даними між розгалуженою мережею серверів.

Такий підхід має розв'язати проблему знецінення ресурсів і сервісів, що виникла через розмноження великої кількості однотипних, непотрібних і неунікальних сайтів і сервісів. Інтернет став одноманітним і контрольованим. У розумінні Калаканіса і О'Райлі, перехід у Web 3.0 дасть змогу вивести Інтернет на новий рівень.

Які можливості відкриває Web 3.0

Перше – новий виток децентралізації. Передбачається, що всі дані будуть розподілятися між користувачами. Зараз, нагадаємо, близько 90% всієї інформації зберігається на єдиних серверах. Обчислення "перекочують" із серверів на смартфони, персональні комп'ютери та ноутбуки пересічних користувачів – ну або інші розумні ґаджети, які з'являться в майбутньому.

Друге – йдеться про глибшу інтеграцію технологій штучного інтелекту та машинного навчання. Це відбувається вже зараз – пошук контенту забезпечують інтелектуальні алгоритми, і вони ж формують більш персоніфікований досвід перебування в Мережі.

Третє – переважна більшість програмного забезпечення буде з відкритим вихідним кодом. Це необхідно для того, щоб користувачі чітко розуміли, які інструменти та функції закладено в той чи інший софт, які дані збирає програма і як з ними взаємодіє. На практиці це дасть змогу істотно підвищити безпеку та конфіденційність.

Четверте – скасування цензури в будь-якому її вигляді. Централізована модерація контенту піде в минуле, а користувачі отримають можливість розміщувати будь-який контент. Модерація ляже на плечі спільноти, яка зможе методом голосування визначати прийнятність того чи іншого контенту. Вплив корпорацій стане мізерним.

П'яте – Інтернет стане всюдисущим, у буквальному сенсі. Зачатки цього ми бачимо вже зараз, коли навіть найпростіші гаджети отримують можливість підключення до Мережі. Смарт-годинник, чайники, системи розумного будинку і навіть холодильники. З переходом у Web 3.0 ця тенденція буде лише зміцнюватися.

Крім того, як припускають теоретики, у майбутньому може радикально змінитися спосіб авторизації. Замість того, щоб нескінченно створювати нові акаунти для різних сервісів, люди зможуть авторизуватися через так званий єдиний прошарок, який буде по суті ключем до всіх ресурсів у мережі Інтернет. Щось схоже ми бачимо вже зараз, коли переважна більшість сайтів дозволяє авторизуватися через акаунт Google.

Переваги та недоліки Web 3.0

Ключова перевага Web 3.0 – тотальна децентралізація і відхід від цензури. Усі учасники Всесвітньої Павутини стають рівноцінними, і це забезпечуватиме не якась окремо взята людина або корпорація, а самі технології. Принцип побудови нових мереж не дасть змоги комусь втручатися і якимось чином радикально впливати на фундаментальні концепції, зумовлені в рамках нової парадигми.

Якщо з перевагами все зрозуміло, то виявити будь-які недоліки у цієї концепції до її фактичної реалізації досить складно. Зазначимо два найочевидніші:

1. Децентралізація тягне за собою правові та нормативні ризики. Експоненціальне зростання кіберзлочинності, розпалювання ненависті, розповсюдження дезінформації, світ постправди (post-truth) – це побічні ефекти, з якими ми можемо зіткнутися з переходом до Web 3.0, якщо його буде реалізовано саме в такому вигляді, яким ми його описали вище. Свобода без кордонів – така ж отрута для суспільства, як і тотальна цензура.
2. Труднощі з регулюванням і забезпеченням дотримання місцевого законодавства. Просте запитання: закони якої країни застосовуватимуться до конкретного веб-сайту, контент якого розміщено в багатьох країнах світу? Як на нього відповідати і хто має це робити – поки що незрозуміло.

Таких недоліків на практиці може виявитися набагато більше, тож не варто ідеалізувати Web 3.0. У найближчому майбутньому нам доведеться зіткнутися з новими викликами і питаннями, які несе з собою прийдешня епоха. На цьому ми закінчуємо наш матеріал і дякуємо за увагу всім, хто дочитав його до кінця.