ИИ-бум змушує компанії скуповувати вживані газові турбіни та авіаційні двигуни

Швидке розширення центрів обробки даних на базі штучного інтелекту призвело до дефіциту енергогенеруючого обладнання. З огляду на надзвичайно тривалі терміни поставки нового обладнання, розробники інфраструктури дедалі частіше звертаються до вживаних компонентів та виведеного з експлуатації обладнання, зокрема авіаційних двигунів.

Чому постачальникам інфраструктури потрібні турбіни та двигуни?

Через дефіцит обладнання компанії дедалі частіше звертаються до вторинного ринку. Вони купують вживане обладнання, відновлюють старі установки та перепрофілюють газові турбіни на базі авіаційних двигунів.

Наприклад, у квітні компанія Crusoe, що займається інфраструктурою штучного інтелекту, замовила 13 таких агрегатів у американської компанії ProEnergy. Ці турбіни, сумарна потужність яких становить 650 МВт, будуть використовуватися в проєктах центрів обробки даних Crusoe по всій території США.

Вживане обладнання дешевше за нові установки. Добре обслуговані турбіни коштують приблизно 1,5–1,7 млн доларів за МВт, тоді як відремонтовані агрегати продаються за ціною близько 1,3 млн доларів. Для порівняння: нові моделі можуть коштувати 2–2,5 млн доларів за МВт. Однак старіше обладнання може мати проблеми з технічним обслуговуванням та надійністю.

Наскільки високий попит?

Світові замовлення на газові турбіни вже перевищили 100 ГВт, тоді як виробничі потужності галузі оцінюються лише в 60–70 ГВт. У США середній термін поставки нових турбін зараз становить близько шести років.

Провідні виробники, зокрема Siemens Energy, GE Vernova та Mitsubishi Heavy Industries, визнають, що попит з боку галузі штучного інтелекту перевищує їхні виробничі потужності. За оцінками Jefferies, попит американських центрів обробки даних на потужність газових турбін може зрости з 17 ГВт у 2026 році до більш ніж трикратного рівня до 2028 року.

Чи можуть альтернативні рішення допомогти подолати цей розрив?

Вторинний ринок навряд чи зможе повністю вирішити проблему нестачі потужностей. Будівництво центрів обробки даних стикається з низкою інших викликів, зокрема з отриманням дозволів на експлуатацію, підключенням до енергомережі та обмеженнями інфраструктури.

Як наслідок, компанії також шукають альтернативні рішення. Наприклад, фінська компанія Wärtsilä з весни минулого року отримала від американських центрів обробки даних замовлень на суму близько 3 ГВт на енергогенеруючі установки, що використовують газові двигуни замість турбін.

Бум штучного інтелекту створює попит не лише на мікросхеми та сервери, а й на обладнання для виробництва електроенергії. Той факт, що компанії дедалі частіше звертаються до вторинного ринку, підкреслює, наскільки серйозним став нинішній дефіцит обладнання.